Мало хто знає, що саме у Жмеринці 9 (22 січня) 119 років тому народився український президент Микола Лівицький. Саме так – третій Президент Української народної республіки в екзилі (за межами України), відомий український громадський та політичний діяч.
Вдячні земляки перейменували вулицю Крилова у мікрорайоні «ТЕЦ» на вулицю Миколи Лівицького, а на фасаді Жмеринської міської ради розміщена меморіальна дошка з біографією Миколи Андрійовича.
Микола Андрійович Лівицький – український громадський та політичний діяч, журналіст, Голова уряду УНР в екзилі (1957-1967), Президент УНР в екзилі (1967-1989).
День народження Голови Уряду УНР в екзилі припадає на День Соборності України – особливу дату, яка єднає мільйони українців у всьому світі в єдиній меті – Україна є суверенна, незалежна, демократична, соборна і правова держава.
Микола Лівицький був одним з президентів УНР, президентом вже неіснуючої де-факто держави. Разом з однодумцями він відстоював українську незалежність ведучи боротьбу в кабінетах, на з’їздах та конференціях, постійно нагадуючи світовій спільноті, що Україна є і завжди буде.
Він був сином Андрія Лівицького – голови Директорії УНР (попередньо цю посаду очолював Симон Петлюра) - найвищого органу державної влади відродженої Української Народної Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року.
Директорія УНР прийшла на зміну Гетьманату (Українській Державі), який було повалено 14 грудня 1918 року.
Прожити довгий час на території України Миколі та його сім’ї не вдалось. В 1918 році він розпочав навчання в київській гімназії ім. Тараса Шевченка. Наприкінці 1920-го їм з батьком довелось емігрувати до Польщі. Андрій Лівицький був активним учасником подій Української революції й на момент еміграції займав посаду прем’єр-міністра УНР. Після смерті Симона Петлюри в 1926 році він зайняв його посаду.
Микола Лівицький став одним із засновників та керівників Українського національного державного союзу (УНДС). З 1949 року - член уряду Української Національної Ради, а з 1957 р.- його голова і міністр закордонних справ. На той час він вже жив у США. Зрештою у 1967-1989 роках він - Президент УНР в екзилі (третій за рахунком).
Могила Миколи Лівицького в США
Важливе місце в його житті займала журналістика та публіцистика. У 1948 -1950 рр. він очолював Спілку українських журналістів на чужині. У 1950-х роках був редактором газети «Мета» Українського інформаційного бюро в Мюнхені. Написав низку праць, у тому числі «Захід — Схід і проблематика поневолених Москвою націй» (1975), «ДЦ УНР в екзилі між 1920 і 1940 роками» (1984).
Микола Лівицький помер 8 грудня 1989 року в Філадельфії. Похований на українському православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.
