27 лютого у Центрі культури та дозвілля відбулася особлива подія – вистава «Той, що приїхав з Рангуна» в межах проєкту «Терапія мистецтвом».
Цього дня на сцену вийшли не актори за фахом, а люди, для яких війна стала частиною особистої історії: ветерани, діти військових, дружина безвісти зниклого Героя, жінка, яка втратила свій дім, але не втратила сили творити.
Люди, які прожили біль і випробування не за сценарієм, а в реальному житті. І саме тому кожна сцена звучала чесно й глибоко.
У залі зібралися військові й ветерани, члени родин загиблих і безвісти зниклих, а також чимало молоді.
Постановка Народної артистки України Таїсії Славінської тримала зал у напрузі до останніх хвилин. Інтригуючий сюжет із несподіваною детективною розв’язкою не відпускав глядачів до фіналу. Довгі щирі оплески стали свідченням того, наскільки вистава торкнулася сердець.
Після показу до учасників звернулася заступниця міського голови Ольга Боровська. Вона подякувала акторам за талант, мужність і силу духу, за щирість і здатність через мистецтво говорити про найболючіше.
Священнослужитель Жмеринської благочинності Барської єпархії Православної церкви України отець Георгій наголосив, що духовенство має велику відповідальність і особливу місію - підтримувати ветеранів, військових та родини загиблих, бути поруч у найскладніші моменти.
Священнослужитель закликав не забувати подвиг Захисників і з вдячністю згадувати тих, хто відійшов у вічність. А саму виставу назвав важливою духовною підтримкою та можливістю для людей трохи емоційно розвантажитися.
Особливо зворушливим став момент нагородження фахівця зі супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Олександра Джурабаєва нагрудним знаком «Знак пошани» від Міністерство оборони України.
Відзнаку «Ташкенту» вручив побратим Олександра, актор Олександр Мончак, з яким вони пліч-о-пліч пройшли пекло Бахмута.
Від імені військової частини Олександру Джурабаєву подякували за службу та підкреслили, що це - найкращий спеціаліст із супроводу ветеранів, якого доводилося зустрічати у Вінницькій області.
Ця вистава ще раз довела: мистецтво здатне лікувати. Воно дає голос тим, хто пережив найважчі випробування, і об’єднує громаду навколо справжніх історій.
Жмеринка цього дня аплодувала не лише виставі. Вона аплодувала своїм Героям.
