26 квітня минає 40 років від дня Чорнобильської аварії – трагедії, яка стала найбільшою техногенною катастрофою у світі. Тоді, у самому серці Європи, в Україні, вибухнув не лише реактор. Вибухнула тиша мирного життя, спокій тисяч родин, віра у безпечне завтра. Світ опинився перед загрозою, масштаб якої важко осягнути навіть сьогодні.
Напередодні дати, яка навіки закарбувалася у серцях, у Жмеринці вшанували тих, хто ціною власного життя і здоров’я зупинив невидиму загрозу, що могла змінити хід історії людства.
Цього дня представники влади, ліквідатори аварії, представники громадських організацій та небайдужі мешканці міста поклали квіти до меморіального комплексу героям – ліквідаторам ЧАЕС.
Після пам’ятного заходу у Центрі культури і дозвілля відбулося вшанування учасників ліквідації наслідків аварії.
Хвилиною мовчання присутні вшанували світлу пам'ять учасників ліквідації аварії та усіх жертв страшної катастрофи.
Зі сцени до присутніх звернувся в.о. міського голови Вадим Кожуховський. Він низько вклонився ліквідаторам, висловивши глибоку вдячність і шану людям, які ціною власного життя і здоров’я рятували ціле людство.
У своїй промові наголосив: це наша історія, яку ми не маємо права забути - її потрібно пам’ятати і за неї дякувати.
Зворушливими були й слова Голови громадської організації «Союз Чорнобиль Україна» Галини Варлахової. Вона пригадала тих, хто багато років пліч-о-пліч разом із нею займає активну громадянську позицію, допомагаючи чорнобильцям.
Саме завдяки їхній ініціативі у місті встановлено пам’ятник ліквідаторам, видано книгу пам’яті про ті події та людей, які стали символом мужності й самопожертви. Вона закликала усіх до єдності, адже саме в ній сила, що допомагає вистояти і дочекатися перемоги.
Цього дня ліквідаторам вручили грамоти, квіти та грошові премії, як символ вдячності за подвиг, який не має терміну давності.
Окрему підтримку отримали вдови ліквідаторів - жінки, які втратили найдорожче, але зберегли пам’ять і гідність.
Чорнобиль - це не лише трагедія минулого. Це застереження для майбутнього. І водночас — це історія про мужність, жертовність і силу людей, які стали щитом для всього світу.
Пам’ятаємо. Дякуємо. Схиляємо голови.
