26-го червня у школі №3 відбулася зустріч учнів та випускників, які впродовж років брали участь у драмгуртку, граючи одного і того самого персонажа відомого історичного віршованого роману Ліни Костенко «Маруся Чурай».
До вшанування 395-річчя постаті Марусі та 90-річчя самої Ліни Костенко, учасники гуртка зняли власний відео колаж за історією роману.
Організувала такий незвичний івент викладач школи №3 Ірина Адамусік. Саме з її ініціативи, ще 20 років тому, був створений театральний гурток при школі: «Драматичний гурток існує 20 років, і за цей час головну роль легендарної Марусі Чурай доводилося грати різних людям. До дня ювілейної дати я запропонувала усім учасникам створити спільний відео проєкт, хтось відмовився, а дехто погодився, ось так нам вдалося створити справжні відео уривки, як із фільму за романом у віршах «Маруся Чурай».
Підготовка до зйомки велась суттєва, адже було задіяно безліч акторів, частина яких проживає поза Вінницькою областю: «Для цього ми працювали два місяці, а в зйомці взяли участь п’ять вчителів, шість випускників і п’ять учнів. Тому у нас зараз є 16 повноцінних відео, і в понеділок нам надішлють ще одне», – каже Ірина Василівна.
Серед акторів опинилась і сама викладачка, яка виконала роль матері героїні. Але, оскільки у кожному ролику персонажів грали різні актори, то й компанію по ролі їй склала директор школи №3 Тамара Білан, яка не в перше бере активну участь у подібних творчих заходах.
Харизматичні образи, автентичні мелодії, український вишитий одяг та дивовижна природа рідної Жмеринщини допомогли відтворити колорит твору та передати настрій Марусі Чурай.
Але найцікавіше, як завжди, залишилось за кадром, адже персонажа Івана Іскри грав наймолодший учасник драмгуртка Владислав Кобилінський, якому лише 15 років, та й взагалі хлопців у трупі небагато.
Про зйомки у кліпі юний актор дізнався заздалегідь, та готувався із запалом, але навіть з підготовкою без казусів під час зйомок не обійшлось: «Це не перша моя роль у такій відеопрезентації. Готувались дуже довго. В червні Ірина Василівна скинула мені текст, та спитала, чи братиму я участь. Вона моя вчителька з другого класу, тому як я міг їй відмовити?! Вона підготовлювала мене, ми начитували текст, але усе ж перший дубль був невдалий, там був повний «фаршмак». Ми лазили по горбам, та шукали місця, де не буде видно міста, якісь старі місця».
Владислав настільки загорівся ідеєю акторства, що планує пов’язати своє життя із творчістю: «Я планую вступати до КНУКіМ (ред. – Київський національний університет культури і мистецтв), до Поплавського, на актора, або на режисера». У пріоритеті в хлопця стати саме кіноактором: «Хочу з’явитися в кіно, на великому екрані».
Таке рвіння учнів до творчості у викладачки не в перше, адже за її розповідями – деякі колишні учні усе ж займаються творчістю і понині, а хтось навіть професійно: «Є такий Вася Оленич, він в КВН грає, в Лігу Сміху постійно їх запрошують. Він в мене організовував тут все, а закінчив навчання іще 11 років тому. Також Заступ Таня, яка брала участь у шоу «Жмеринка має талант». А ще Денис Степчук, який цого року випустився, та вступив в КНУКіМ на режисера та актора».
Анна Муковоз, яка також виконала роль Марусі, поділилась причинами вступу до театрально трупи: «Я себе вважаю творчою людиною, і мені дуже подобається цей напрям. Ірина Василівна веде в мене українську мову, спочатку вона запропонувала мені розповідати вірші, потім щось грати, і тепер ми виступаємо на концертах в школі – ось така у нас група».
А для Сторожук Анастасії – ця роль взагалі перша. Дівчина розповідає, що її загітували до участі буквально напередодні зйомок, але навіть така коротка участь надала їй змогу пізнати свого персонажа: «Мені ця героїня дуже подобається, мені було приємно її грати. Я її уявляла, по-перше, дуже гарною, але в душі засмученою, через трагічне кохання».
Серед присутніх були і колишні учениці, що виконали роль Марусі Чурай, кожна у своєму відеокліпі. Так Катерина Мазур дуже радіє, адже отримала змогу реалізувати давнішню мрію, спробувавши себе у акторській професії: «Я вдячна за змогу здійснити давню мрію - відчути себе героїнею фільму, акторкою», – та додає: «Адже це так класно, коли ти можеш відірватись від буденності».
А от для Юлії Іванової підготовка до ролі пройшла у швидкому темпі – «Готувалась до роботи швидко, спонтанно. Близько до ночі гадала, як воно має бути, вранці прокинулась – передумала, позмінювала, поперечитувала, чи я щось не забула. Все зробилось буквально за дні чотири».
Під час перегляду усі сиділи, затамувавши подих, споглядали на тяжку, сповнену трагічним коханням, долю української дівчини.
А під час пауз кожен учасник зустрічі ділився відчуттями від побаченого.
Театр не мертвий, кіно живе, і прикладом того є творчі педагоги і учнівська молодь рідної Жмеринки!
