Бананове дерево, лимонне, інжир, магнолія, монстера, кілька видів драцен, плющ, кали, лаврове дерево та багато інших екзотичних рослин можна зустріти в ботанічному саду Локомотивного депо Жмеринка.
Чимало музеїв та галерей по всьому світі влаштовують віртуальні екскурсії під час карантину для усіх бажаючих. Жмеринка.City пропонує не виходячи з дому переглянути оранжерею для жмеринчан та гостей міста.
Ще наприкінці лютого ми опублікували 1 фото з оранжереї, яке зібрало сотні вподобань та коментарів від наших дописувачів у соцмережах.
«Ми жили біля вугільного складу, в дитинстві часто ходили! Вільний вхід був! Рибки в басейні ще є? Банани на пальмі, лимони, шахи-велетні!», – згадує під постом у Facebook Ольга Смірнова.
У зв’язку з карантином нам не вдалося віч-на-віч зустрітися з ветеранами, які працювали у той час, коли закладався перший камінь ботанічного саду, однак дещо дізнатися все-таки вдалося.
«Локомотивне депо у Жмеринці було засноване у 1870 році при будівництві залізниці Київ-Балта. Я пропрацювала 40 років в депо, відповідала за чистоту в оранжереї, допомагала створювати спеціальні кліматичні умови. У моєму підпорядкуванні були 26 жінок та 11 об'єктів депо, – розповідає жмеринчанка, ветеран праці Зінаїда Степанівна Міхалкова.
Зінаїда Міхалкова
– Я працювала бригадиром по санітарному утриманню приміщень, з 1963 року. Добре пам’ятаю, як під скляним дахом зростали дивовижні рослини, на бананових деревах щороку зростали гарні плоди, хоч вони і не достигали до жовтих, але і зеленкуватими мали гарний смак».
Залізничниця розповідає, що в ботанічному саду був чудовий водоспад із рибками, а кожен куточок приваблював свою дивовижною красою.
«Тут усе робилося з великою любов’ю, тому й результати роботи такі, що кожен хотів прийти і подивитися на ту красу», – говорить Зінаїда Степанівна.
Нам розповіли, що засновником оранжереї у ті роки став Віктор Серафимович Гоцюк. А в роки, коли працювала наша співрозмовниця, начальником був Валентин Єрмаков.
«Була дисципліна і порядок, кожен добре знав свою роботу, та й соромно було зробити щось не так. Буває не маєш настрою, якість думки погані з’являться, зайдеш в сад, і ніби тугу з серця зняло. Особлива атмосфера та єднання з природою допомагають відновити сили та енергію», – говорить жінка.
А ще з посмішкою додає: «А ще пам’ятаю, як ми куштували плоди монстери, вони були такі великі, як кукурудзяні качани, а на смак терпкуваті. Нам було цікаво скуштувати. Приємно, що і зараз сад зростає і радує своїх відвідувачів».
Подивитися на власні очі на гігантські рослини, більшість яких зростає і плодоносить лише у тропіках, можна на екскурсії в Локомотивному депо Жмеринка. А доки увесь світ на карантині, ми пропонуємо віртуальну мандрівку зеленим оазисом рідної Жмеринки.
А хто ще не бував у міському історичному музеї? Пропонуємо огляд експонатів віртуально.
