6 березня виповнюється 90 років з дня народження талановитого жмеринчанина, відомого письменника-гумориста Павла Добрянського. З нагоди ювілейної дати місцевий поет, краєзнавець, член Національної спілки письменників України Володимир Горлей видав другу збірку про видатного земляка.
«І промчались літа, як сполохані коні...» – книга, яка умістила в себе дослідження, статті, критичні етюди, спогади сучасників про творчість Павла Добрянського.
Автор понад 20 книжок, член Національної спілки письменників України, великий життєлюб Павло Казимирович Добрянський народився народився в селі Тарасівка Жмеринського району. Він був доброю і щирою людиною. Його природній гумор вселяв оптизмізм, а сам Павло Казимирович вірив, що хорошого в житті набагато більше, ніж ми, заклопотані буденними справами, помічаємо. Поруч з ним було приємно і затишно.
Павло Добрянський
Він любив співати, знав сотні пісень, його голос, подарований батьками-подолянами, звучав м’яко і натхненно. До останніх днів він працював, не втомлювалося і його перо. А в саду, за яким він любовно доглядав, дозрівали яблука і виноград. Він був людиною творчою і щирою. Такими ж щирими були його твори, які щедро залишим нас у спадом Павло Добрянський.
Обкладинка книги
Упорядник книги Володимир Горлей адресує збірку усім, хто цікавиться долею відомих земляків, історією та літературою рідного краю. Книгу видали за сприяння Жмеринської районної державної адміністрації та районної ради.
Книга має три розділи. До розділу «Сміймося, допоки сміється...» зібрано найкраще з творчого доробку письменника від найпершої збірки «Сиджу собі та й думаю» (1962) до останньої «Що маю, те й везу» (2010). Розділ «Він був доброю і світлою людиною...» містить спогади сучасників Павла Добрянського, який своєю творчістю вписав яскраву сторінку в історію українського гумору.
У розділі «Незабутній Павло...» йдеться про вшанування пам’яті письменника: видання книг, відкриття меморіальної дошки, започаткування конкурсів та фестивалів гумору і сатири, запровадження літературно-мистецької премії імені Павла Добрянського.
Окремим блоком представлено «Життєпис у світлинах». «Павло Казимирович Добрянський народився на благословенній землі Поділля, яку Леся Українка справедливо назвала Красою України. На тій землі, що на таланти щедра так само, як Полтавщина. Адже саме звідти, з Поділля, у важкі для України роки прийшов зі своїми неповторними гумористичними співомовками і ніжною лірикою Степан Руданський.
Прийшов, щоб сміхом своїм ствердити життєдайність народу, заявити, що ми нездоланні...» – саме так пише про «ліричносентиментальнодобронародного гумориста й сатирика» Заслужений діяч мистецтв України Олег Чорногуз.
«Родом я із тих подільських місць, де б’ють першоджерела іскристого сміху Степана Руданського...Сатира і гумор – мій улюблений жанр, це моя доля... То ж недаремно мешканці неофіційної столиці сміху, болгарського мі- стечка Габрово, на фронтоні свого музею написали: «Світ уцілів лише тому, що завжди сміявся!.. А коли в дружньому колі літераторів заходила мова про мою творчість, про мій літературний ужинок в царині гумору, сатири, що доволі багатий, відповідав: «Я лише найкращий гуморист серед аптекарів і найкращий аптекар серед гумористів!» – писав про себе талановитий земляк Пало Добрянський.
Уривки з книги
Із книжки «Нептун у коморі», 1980 р
ЯК СТАТИ АКТИВНИМ
Корисні поради
Якщо вже ви влаштувалися в якійсь там установі, чи на підприємстві на роботу, відразу старайтеся, аби про вас чим скоріше сказали:
— Хто? Хто? Василенко? О-о, він у нас товариш активний!
З перших же днів, як тільки буде нагода, старайтеся заволодіти трибуною. Не забувайте при цьому про імпозантність. Найефектніша поза — невимушений півоберт до аудиторії і максимальна концентрація погляду на президію зборів. Особливо це має значення, коли присутній — ваш безпосередній начальник.
Щодо змісту промови, то особливо не старайтеся. Основне — проблематичність. Наприклад, ставте питання руба про необхідність заміни дверної ручки біля парадного входу. Або, скажімо, внесіть важливу пропозицію: посадити біля установи кілька десятків шоколадного дерева. Звичайно, можуть знайтися скептики, які будуть доводити, що шоколадне дерево в наших кліматичних умовах ні до чого. Стійте на своєму, громіть подібну регресивність прикладами селекційної роботи авторитетних людей.
Не забувайте, що виступ повинен бути критичним: вкажіть на деякі похибки у роботі завгоспа, всипте жару прибиральниці, вдарте по кур’єрші... Побільше при цьому емоційності. На закінчення легенько підфарбуйте свій виступ сиропчиком полеміки з керівником установи чи підприємства... Сиропчику давайте в міру: аби це смакувало присутнім та й начальство аби не кривилося...
Регулярно відвідуйте засідання усіх товариств, починаючи з Червоного Хреста і закінчуючи товариством по рятуванню потопаючих на воді.
Вмійте поводитися на лекціях! Вчасно розплющуйте очі і обов’язково задавайте лектору кілька запитань. Вони можуть бути різними: якщо, скажімо, йдеться про розвиток металургії, поцікавтеся, чи ростуть сливи на Юпітері і яка перспектива їх доставки на Землю. Кожне таке запитання піднесе вас в очах присутніх як глобально мислячого інтелекта.
Що ж до основного вашого заняття, то знову ж таки чиніть так, аби на роботі щохвилини питалися:
– Ви не бачили товариша Василенка?
– Тільки що був тут...
– Товаришу Василенко, вас можна на хвилиночку?
– Не можна! Справ — отак! — черкаєте себе ребром долоні по горлу й заходите в сусідній кабінет пограти з товаришем у шахи...
Прислухайтеся до цих безумовно корисних порад і запевняю, як тільки зайде про вас мова, обов’язково почуєте:
– Хто? Хто? Василенко? О-о, він у нас товариш активний!
– І трудяга,— додадуть інші.
Книгу «І промчались літа, як сполохані коні...» можна знайти на полицях місцевих бібліотек.
