Жмеринська громада виділила 1 мільйон гривень на підтримку 4-х громад Чернігівської області, які постраждали від війни. Ці громади одні із перших зазнали жахливих знущань від російської окупації, і до цих пір намагаються відновити будинки та інфраструктуру у своїх містечках і селах. Про моторошні спогади і відео, як у перші дні нападу росії на Україну люди намагалися зупинити ворога, і яким було життя в окупації, – розповідаємо у нашому сюжеті.
Відео, яке кожен змушений подивитися
«О 4:30 ми дізналися, що розпочалася війна… Не від служб, а від сина мого заступника, який мешкав у Києві. Надалі через наші села почали йти тисячі одиниць техніки… Йшли вони хвацько, нагадували фашистів, озброєні до зубів… Ми дивилися на це з єдиною думкою: Боже, коли в них скінчиться техніка?! Ми ж розуміємо, що вони йдуть вбивати нас!», – з гіркотою у словах згадує Новгород-Сіверський міський голова Людмила Миколаївна Ткаченко.
Новгород-Сіверський міський голова Людмила Миколаївна Ткаченко
Громаду Новгород-Сіверського війна навчила самоорганізовуватися. За час окупації навчилися пекти хліб, молоти муку, виготовляти олію… А ще триматися міцно один за одного в найскладніших ситуаціях, щоб не брати від окупантів ні ліків, ні продуктів, ні потрібних речей.
Але й у такі моменти росіяни чинили нечувані звірства над мирним населенням.
«Найстрашніше сталося в селі Грим’яч… Вони були впевнені, що їх там чекають. Почали привозити людям гуманітарну допомогу, хліб, консерви… Але староста села промовила: Ми не будемо від вас нічого брати! Забирайтеся геть з нашої землі! 60-річну жінку зв’язали, на голову наділи мішок, тримали в Курському СІЗО, побрили голову налисо, били, стріляли над головою, одним словом – знущалися, як могли. Жінку повернули з ув’язнення, вона проходить реабілітацію, але вже не може відновити здоров’я…», – з відчаєм згадує очільниця Новгород-Сіверська Людмила Ткаченко.
Людмила Миколаївна акцентує, що війна загартувала багатьох, і змусила відновлювати партизанські шляхи. А в біді кращими друзями виявилися мери сусідніх областей, які допомагали з продуктами в окупації.
«З 24 лютого виїзд з міста був заблокований, ми були не виїзні, росіяни підірвали міст, що сполучав нас з Сумською областю… Історія повторилася, адже ми почали відновлювати партизанські шляхи. Тими тропами ми доставляли продукти… Нам допомагали мери Полтавської області, міста Кременчук.
Я телефоную: немає ні солі, ні муки... Якщо доберетеся до нас, поділимося усім! – чула у відповідь. І наші старости сіл, справжні гарячі голови… сідали в мікроавтобуси… І Господь допоміг їм. Поверталися з пальним, продуктами, медикаментами. Багато допомоги надали благодійні фонди Польщі. Ми в свою чергу ділилися з Черніговом, бо там взагалі були справжні жахіття…
Люди стримували танки і важку техніку руками... ставали навколішки...
Росіяни це не нація, і навіть не фашисти…
«Сказати, що у нас все спокійно ми не можемо. Населені пункти щодня під обстрілами… Отримуємо «подарунки» від росіян кожен день… Наразі відновлюємо сполучення, допомагаємо переселенцям та намагаємося відновити зруйновані будинки… Росіяни це не нація, і навіть не фашисти… Для фашистів насправді ми були чужі люди. Ми не одної крові, не було родин… А тут родичалися… В багатьох родини, і друзі в росії… І щоб вони таке творили? Під час евакуації людей розстрілювали дітей… це було щось страшне…», – заливаючись сльозами завершує свій виступ очільниця Новгород-Сіверська Людмила Ткаченко.
Куликівський селищний голова Юлія Постарнак згадує про об’єднання мешканців громади у період російської окупацїі:
Куликівський селищний голова Юлія Постарнак
«Ми були у повній блокаді, і змушені були виживити, як могли… Почали молоти своє борошно, видавали по пів хлібини на руки… всім не вистачало… Пекли 1100 хлібин на добу… пекли всі: дитячі садочки, школи… хліб не просто було спекти, адже не було дріжджів, вчилися пекти хліб на заквасці…», – згадує Юлія Олександрівна.
Громада у 15 000 населення прийняла 10 000 біженців
Від початку війни маленька Куликівська громада у 15 000 населення прийняла 10 000 біженців. Очільниця громади Юлія Постернак розповідає, що люди потребували прихистку, їжі, одягу, звичайних речей для життя, адже втікали від обстрілів і не мали змоги забрати з собою нічого.
«Люди часто з окупації втікали вночі, переправлялися через річку Десну, це було дуже страшно, адже у спини їм були направлені автомати…», – з гіркотою у словах розповідає очільниця громади.
Городня – єдина громада в Україні, яка межує одразу двома країнами-агресорами – Білоруссю та Росією
Городнянський міський голова Андрій Богдан подякував жмеринчанам від імені своєї громади, від імені колег, міських і селичних голів за підтримку у цей непростий час. Зауважив, що ці кошти спрямують на відновлення інфраструктури у містечку Городня – єдина громада в Україні, яка межує одразу двома країнами-агресорами – Білоруссю та Росією.
Городнянський міський голова Андрій Богдан
«24 лютого ми прокинулися від обстрілів і вибухів… 21 тисяча населення прикордонної території, 51 населений пункт. Паніка була неймовірна. Але вже з перших днів ми взяли усе в місті під свій контроль. Хоч і була паніка, але не було колаборанства, люди не брали допомогу і гуманітарку від росіян, хоч в окупації було складно вижити.
Не було пального, не вистачало продуктів та ліків. Ми одна з єдиних громад, що була повністю відрізана від світу. Люди за хлібом стояли в черзі ще з ночі, ми видавали 1 хлібину на руки, економили. Почали молоти борошно самі, додавали інше зерно… Це був найсмачніший хліб на світі! І одного дня прийняли рішення спекти стільки хліба, щоб залишився на полицях на другий день… І коли люди побачили, що хліб на полицях є, паніка трохи пройшла, ситуація стабілізувалася», – розповідає Городнянський міський голова Андрій Богдан.
Росіяни намагалися домовитися з громадою і до останнього не могли зрозуміти, чому українці відмовляються від дружби з так званим «братнім народом».
«Нам пощастило, що це були не ті, хто крав і тягав унітази, а їхні спецслужби, досвідчені люди, які жорстко переконували нас, що ми один народ, що вони прийшли нас визволяти! А ми показали, що не боїмося їх і наша позиція чітка: ми прагнемо жити в Україні, у вільній і незалежній державі! 9 березня, у день народження Шевченка, ми навіть спробували провести мітинг на площі з державною символікою. Вони під’їхали з автоматами, але не стріляли в людей. Ми їм знову почали казати, що ніякої співпраці не буде: бачите настрій людей, люди не хочуть вас тут бачити!
«Прапор на нашій адмінбудівлі висів український. Фізично вони нас не чіпали, але сильно давили морально. Створили свою власну поліцію. У них всіх дійсно пайок був на 3 дні, і в танках було по 2 снаряди. Вони думали, що їх будуть тут радісно зустрічати… У такому повному оточенні ми прожили 10 місяців…» – говорить Андрій Богдан.
«Сьогодні громада оговтується від обстрілів, намагається відбудувати зруйновані будинки, люди діляться їжею та необхідними речами із біженцями та один з одним, влада міста купує дизельні установки, готують укриття і підвальні приміщення. Наші ЗСУ демонструють свою мужність і незламність! Ми віримо в них і в Україну. Але з такими сусідами треба бути готовим до всього…», – з відчаєм у словах говорить Андрій Богдан.
Депутати Жмеринської міської ради підтримали ініціативу щодо виділення 1 мільйону гривень для 4-х громад Чернігівської області на відбудову територій від обстрілів російських окупантів. За рішення про виділення коштів представники депутатського корпусу проголосували під час чергової сесії міської ради.
Міський голова Анатолій Кушнір акцентував, що в складних ситуаціях біду ділять порівну, і Жмеринка готова підставити дружнє плече взаємопідтримки у цей непростий час.
«Біду, що сталася у нас в державі, треба розділити на всіх порівну…
«Біду, що сталася у нас в державі, треба розділити на всіх порівну… Наша громада має багато втрат серед родин жмеринчан, гинуть кращі сини України за її незалежність, за її свободу, волю, соборність… Ми розділяємо горе із родинами загиблих, допомагаємо нашим доблесним воїнам ЗСУ, підтримуємо осіб-переселенців, а сьогодні готові підставити дружнє плече для громад, у яких зруйнована інфраструктура і житлові будинки», – від імені Жмеринської громади акцентував Анатолій Кушнір.
Начальник фінансового управління Галина Безверхня представила проєкт рішення на сесії міської ради.
Начальник фінансового управління Галина Безверхня представила проєкт рішення на сесії міської ради
Для очільників громад Чернігівської області провели екскурсію по місту Жмеринка, ознайомили з культурною спадщиною міського історичного музею, історіями видатних особистостей і легендарних постатей рідного краю.
Директорка музею Ганна Шеремета і співробітниця музею Світлана Мартинчик розповіли цікаві факти про історію міста, продемонстрували музейні експонати, які належали жмеринчанам ще від часів зародження міста.
Науковий співробітник музею, історик і краєзнавець Олег Антонюк познайомив чернігівчан з історією будівництва залізничного вокзалу і цікавими фактами з історії Жмеринки, а також розповів унікальні історії про царську кімнату.
