У цьому році зразковому народному аматорському фольклорно-етнографічному колективу «Берегиня» виповнюється 22 роки, але насправді мелодійна народна пісня живе у серцях цих жінок і чоловіків вічність, бо з уст в уста передається крізь покоління.
Про таких людей знімають фільми і записують розмови до музеїв національної спадщини, адже прикладом свого життя і творчістю вони продовжують український рід, зберігають традиції і звичаї, передають любов до пісні, вишиванки, мови та історії.
«Жмеринська газета» і вихованці студії дитячого телебачення побували в гостях в селі Токарівка, записали рецепти старовинних страв і фольклорні пісні. Про все розповідаємо нашим читачам.
Коли у школі діти на уроках літератури вчать календарно-обрядові пісні, читають тексти з підручників чи слухають в телефоні запис, це одне, а коли вони записують слова пісень з уст справжніх берегинь – це неймовірний досвід і враження, які залишаються на все життя.
Велич української пісні живе в пам'яті і устах кожного учасника фольклорного колективу, які не уявляють свого життя без пісні.
«Ми співаємо пісні не тільки, коли радісно, а й коли сум і біль огортають, коли важко працюється. Пісня завжди допомагала пережити важкі часи і наповнювала вірою у краще, – розповідає керівник зразкового народного фольклорного колективу «Берегиня» Володимир Підгаєць.
Календарно-обрядові, історичні, родинно-побутові
Учасники колективу «Берегиня» не просто співають українські народні пісні, а саме зберігають в пам'яті календарно-обрядові пісні зимового, літнього і весняного циклів (колядки, щедрівки, веснянки, гаївки, купальські, жниварські, русальні), історичні пісні, козацькі, чумацькі; родинно-побутові (колискові та весільні), жартівливі коломийки, ліричні балади та багато інших різновидів народних пісень.
Володимир Підгаєць, Олександр Качук, Віра Заточка, Галина Дьякова, Надія Варцаба, Віра Варцаба, Наталя Підгаць, Валентина Шпак, Тетяна Оранська, Валентина Романюк, Вікторія Оранська, Катерина Ставнічук, а віднедавна ще й Тетяна Балан, Олена Муляр та Алла передають з уст в уста тексти старовинних пісень, і вчать дітей і молодь не забувати фольклору і традицій.
До війни фольклорний колектив активно брав участь у різних конкурсах, підкорював першість всеукраїнських пісенних фестивалів, а нині об’єднують зусилля у підтримці Збройним Силам України.
Диплом за зайняте І місце в обласному святі фольклору імені Гната Танцюри виборов дует у складі Володимира Підгайця та Олександра Качура. Сам керівник фольклорного колективу Володимир Підгаєць також здобув І місце як виконавець українських народних пісень. Оплесками вітали вокальне тріо сестер Віри Заточної, Надії Варцаби та Галини Дьякової, які своїми співочими, мелодійними голосами підкорили серця суддів і здобули І місце в обласному святі імені Гната Танцюри.
Сьогодні учасники колективу печуть пиріжки, готують вареники та інші страви для наших захисників, плетуть маскувальні сітки і навіть роблять тоненькі ниточки для сіток із мішковини.
В пісні – душа українського народу
14 серпня, у свято Маковія або Медового Спаса, на березі річки серед мальовничої природи, колектив «Берегиня» разом з односельчанами частував гостей національними стравами, охоче ділився рецептами старовинних страв, які готували в селі ще понад 100 років тому, і радували своїми неймовірними голосами.
«Берегині» знають напам’ять понад 300 народних пісень
«Інколи я не знаю, як вивчити на урок 1 чи дві пісні, а тут бабусі, яким вже за 80 років знають напам’ять понад 300 пісень, пам’ятають кожен рядок і мотив пісні. Це щось неймовірне!», – з захопленням говорить учень ліцею №1 Руслан Семенишин.
«Лежні, галушки, голубці з пшоном, картоплею, урванці, паляниця з маком, узвар, лежні, деруни, вареники з сиром, капустою, картоплею, запечений короп, щіпанці та шулики – у цей день в селі ніхто не залишився голодним, а ми ще й дізналися рецепти приготування цих страв», – говорить Софійка Войтович.
Діти із захопленням спостерігали за процесом приготування страв і охоче частували їх.
Галина Пилипівна Дьякова готує «Затірку (щіпанці) зі шкварочками». Замішує тісто на воді і молоці, додає щіпку солі, і доки руки міцно працюють, в пам’яті мимоволі постають слова із пісні:
«Мала мати дочку, одну-одиночку, та й віддала дочку одну-одиночку на чужий край стороночку…
та й віддала дочку одну-одиночку на чужий край стороночку…
Бо як віддавала, то й наказувала: Щоб ти моя дочка, одна-одиночка, 7 літ в гостях не бувала…
Дочка не стерпіла, за рік прилетіла, перекинулася сивою зозулькою, та й до роду прилетіла…».
Замішене тісто Галина Пилипівна дрібненько рве на шматочки різної величини і кидає в окріп. Помішує і за кілька хвилин дістає та присмачує шкварочками з цибулею.
«Ми всі жили дуже бідно, але чесно, дотримувалися посту. Ця страва була однією з улюблених мого чоловіка. Затірка або щіпанці, зварені в окропі. Якщо є яйця, то можна додати в тісто, але, зазвичай, пісне тісто», – ділиться господиня.
Доки щіпанці готуються в казані на вогні, Галина Охрімовська розповідає секрети приготування паляниці з маком та шуликів – традиційної обрядової їжі, спечених коржів, поламаних на дрібні шматочки в макітрі й залитих медом та розтертим маком.
А чи знали ви, що про шулики або ламанці згадував у своїх творах сам Іван Котляревський?
«Тут їли розниї потрави, І все з полив'яних мисок, І самі гарниї приправи
З нових кленових тарілок: Свинячу голову до хріну
І локшину на переміну, Потім з підлевою індик;
На закуску куліш і кашу, Лемішку, зубці, путрю, квашу
І з маком медовий шулик», – цитує учениця ліцею №1 Софія Явтухівська.
Це традиційна страва української кухні під час Маковія або Спасу. Порізані на невеликі шматочки пшеничні коржі, залиті розведеним медом разом з тертим у макітерці маком.
Рецепт приготування шуликів
На Спасівку придпадав двотижневий піст, тому коржі робили пісними і прісними. У так виникла приказка: «Із води та муки пече баба шулики».
За цією простотою і смачною стравою стоїть прадавній слов’янський обряд, «прив’язаний» до християнського свята: «Мак мнеться для того, щоб козаків на нашій землі було, як маку рясного».
Мак у наших предків був символом родючості, продовження й відтворення життя. Тому мак квітував біля хати тієї молодиці, яка хотіла мати багато дітей, а зернята його насипали у черевички молодій на весіллі, щоб не була безплідною. Мак – обов’язкова приправа до Різдвяної куті з тим же значенням примноження роду. Квітка маку – символ минущості дівочої краси, а сама стигла маківка - розуму.
Стиглими маківками, які торохтіли, наче дитячі брязкальця, бабусі жартома стукали дітей по маківці, «щоб в голові розуму було, як макових зерняток». А віночок з квітів маку робили дуже просто: нанизували квіти на дротинку. В прабабусь в’язочки маку зберігалися на печі, а освячені квіти «васИльок» (шавлії) й маківок - за образами.
Назва "шулики", ймовірно, походить від слова "шуляти", що означає "тицяти", "товкти". Рецепт шуликів може змінюватися в залежності від регіону, проте набір інгредієнтів незмінний: пісний корж, мак та мед. Цю обрядову страву господині готують раз на рік – 14 серпня.
Приготуйте шулики
Інгредієнти:
* Яйце – 2 шт
* Мед – 5 ст.л.
* Мак – 4 ст.л.
* Олія – 50 г
* Сода – 1 ч.л.
* Молоко – 100 мл
* Борошно – 2 склянки.
Рецепт шуликів з медом та маком:
- * Вбиваємо яйце, додаємо 1 ст.л. меду. Розтираємо яйце з медом.
- * Розтираємо в макітрі мак – його потрібно попередньо залити окропом і залишити на 30 хвилин.
- * Додаємо 1 ст.л. маку до яєць, перемішуємо, додаємо масло, кладемо соду, вливаємо молоко, збиваємо до однорідної консистенції, всипаємо просіяне борошно, перемішуємо, поступово додаючи борошно.
- * Замішуємо круте тісто. Розкатуємо тісто в пласт товщиною 1-2 см. Перекладаємо тісто на застелене пергаментом деко.
- * Випікаємо корж в духовці, розігрітій до 160°C.
- * Ламаємо корж на шматочки.
- * До маку, що залишився, додаємо мед. Перемішуємо.
- * Додаємо кип'ячену воду. Знову перемішуємо.
- * Поливаємо шулики медово-маковою заправкою й даємо настоятися 20-30 хвилин.
- Шуліки з маком готові!
Українська пісня – душа українського народу, яка поєднала у собі його історію, мораль, мрії та прагнення. Пісня оспівує те, що важко передати просто словами. Її чарівна сила здатна поєднувати серця, розраджувати у важку хвилину, надихати, споріднювати душі і вести до перемоги! Вона проста і водночас всесильна.
У пісні – материнська ніжність біля колиски дитини, козацька мужність, вірність, любов, радість, смуток, ніжність, гнів, у пісні величне, трагічне й героїчне минуле народу. У пісні – мудрість нашого народу! Любимо тебе, українська пісне! Звучи й надалі крізь віки!
Відеосюжет очікуйте у нас на каналі You Tube.
