«Об’єдналися в єдину когорту творчі люди різних поколінь усієї Жмеринської громади, які серцем чистим навчились відчувати, в чиїх душах слова стають віршами», – жмеринчанка Людмила Мельник розповіла, що півтора роки тому у Жмеринці з’явилася літературна група «Поетична Жмеринка».
Вони обмінювалися творчістю та дарували натхнення один одному. Їхні вірші, ніби червоною ниткою, пронизані війною. Вірші 10 талановитих поетів зі Жмеринської громади увійшли до збірки «Стожари Поділля», презентація якої у Жмеринці в Гончаренко Центрі відбулася 21 жовтня.
На презентацію завітали автори та їх друзі, юні актори з арт-студії «Дійство», поети та письменники з нашого міста, а також з Вінниці. У дружній атмосфері цього дня декламували вірші та ділилися враженнями від прочитання літературно-мистецької збірки.
Перший випуск збірки «Стожари Поділля» вийшов у світ 20 років тому. Наразі за підтримки голови правління Вінницької обласної організації Національної спілки журналістів України Василя Паламарчука і за сприяння Уолтера Орр Скотта, Патріка Рока, Анатолія Хомчука і власних коштів авторів надрукували п’ятий випуск збірки «Стожари Поділля», до якої увійшли твори талановитих поетів зі Жмеринської громади.
На початку поетеса та художниця Людмила Мельник подякувала усім, хто долучився до створення збірки «Стожари Поділля» – авторам, упорядникам, редакторам та художникам.
«Дякую усім талановитим авторам, адже без вас не було б розділу «Книга в книзі «Жмеринка літературна». Ще особливі слова вдячності хотілося б висловити головному редактору збірки «Стожари Поділля» Світлані Травневій, яка допомагала та підказувала кожному автору, якого надрукували у збірці, неначе справжня берегиня милозвучного українського слова. А також браїлівчанці Надії Слободенюк, яка не лише була автором творів, але й виступила упорядником збірки, адже мала можливість, як директор літературного музею імені Володимира Забаштанського, співпрацювати зі Світланою Травневою. Крім того за підтримку та добре слово хочеться подякувати видатному краєзнавцю Володимиру Горлею та директорці Гончаренко Центру Катерині Семесь, яка завжди з відкритими обіймами гостинно приймає нас у себе в центрі», – акцентувала Людмила Мельник.
Для усіх присутніх театральний перфоманс презентували вихованці арт-студії «Дійство» під керівництвом Ірини Козловської.
«Бережімо життя, передаймо вперед естафету. Хай війна, хай негоди, а в серці страхи і жалі. Прабатьки передали нам в спадок блакитну планету, тож борімось і всі залишаймось живі», – мовили талановиті актори арт-студії «Дійство» на завершення театральної вистави.
Цього дня вихованки арт-студії «Дійство» Каріна Бондар та Поліна Слободянюк продекламували два вірша з літературної збірки та надалі передали поетичне слово талановитим авторам.
Свої твори зачитали Надія Слободенюк, Галина Кутепова, Любов Харченко, Тетяна Деркач, Катерина Яновська, Людмила Антонічєва, Лариса Тупчій та Людмила Мельник.
Зі щирими вітаннями на презентація збірки до Гончаренко Центру завітали громадський активіст, журналіст та поет, жмеринчанин Олексій Гамарник, поект з Вінниці Сергій Шкабара, бібліотекар бібліотеки імені В.Вовкодава Альона Стус та юна поетеса з Браїлова Ліза Гнатенко.
Завершили презентацію теплими обіймами та поетичними словами жмеринчанки Людмили Мельник:
Ви – світлі промені на темнім небосхилі,
З яких почнеться вранішня зоря.
І ваші молитви, то білі крила,
Від темряви боронять, мов броня.
Зневірених слова обігрівають,
Тамують біль, бо в слові – співчуття,
А сильних, зморених до бою піднімають,
Щоб злу не було в світі вороття.
Світіть, нехай же стане світла
У ніжних душах і палаючих серцях,
І ваше слово свіжим теплим вітром
Несе добро, немов весною птах...
Поетичне слово поетів зі Жмеринської громади у літературно-мистецькій збірці «Стожари Поділля»:
Ви хоч би раз у Жмеринці бували
І на пероні потяги стрічали,
Де стук коліс мелодію співає
І вальс, й Манеж перон вам обіцяє?
Відходить потяг... Серце завмирає –
Неначе доля У світи втікає.
Небесна вись єднає горизонти синьоокі.
Хто був у Жмеринці залишив там свій спокій...
Любов Харченко
Хай все буде в міру
Життя летить, мов птах крилатий.
Все встигли ми, десь ... майже все.
Ми так крутились по житті завзято,
А чи сказали, чи зробили головне?
Енергію життя направо і наліво
Ми жменями за вітром розсівали,
А в вічі глянути рішуче чи несміло –
На це у нас часу не вистачало.
Хто зна, що важливіше у житті –
Великі перемоги чи спокійний час,
Коли моя рука в його міцній руці
Й великий світ існує лиш для нас.
І тихі іскорки вечірнього багаття
Десь там, на березі спокійної ріки,
А може, квіти жовтого латаття,
Якого ми дістати не змогли.
У нашому житті все має значення:
Терпкого сіна запах і світанки з просині,
Народження дітей - душі освячення, –
Цінується це краще лиш з приходом осені.
Мистецтво високе - в гармонії жити
Зі світом, з собою, з людьми,
Уміти устами одними вдвох пити,
Літати навчитись одними крильми.
Хай буде все в міру для всіх і для себе:
І злети високі, і спокій душі.
І відблиск чарівний вечірнього неба
Надію на краще дарує тобі.
Надія Слободенюк
Моя Україна
Я не вийшов на світ з Твого лона,
Але Ти пригорнула мене до грудей,
Наче кровного сина, й своїми піснями
Приголубила душу мою.
Зачарований повівом вітрів Твоїх,
Що до мене з ланів золотих долітають,
Я блукав крізь степи, я заходив в ліси,
Де дуби величаво дрімають.
Перетнувши могутнії ріки Твої
Й мерехтливі струмки, доторкнувся
Я до хвилі далекого моря.
На вершинах гірських, що повстали до хмар,
Обіймав я лазурнеє небо.
Як хмільний, я сміявся з Твоїми дітьми,
Й пив охоче за їхнє здоров’я;
Я тужив, коли син Твій у вирі війни
Віддавав свою душу за Тебе,
Й брав у руки перо, щоб загиблий герой
Не загинув у безвісті вдруге.
Може, Ти - моя доля, мій поклик.
Мій хрест - Причарованим бути Тобою.
Але що там слова? ! Я душею відчув,
Як з захмарно-далекого краю землі
Ти до Себе мене прилучаєш.
Я пручався, бувало, - прости і забудь –
дивним чарам Твоєї отрути...
Я зцілитись хотів, але в цьому не суть,
бо без Тебе мені вже не бути.
Ми з Тобою назавжди: я - Твій, Ти - моя,
Моя славна прекрасна країно!
Україна!
Уолтер Орр Скотт
15 липня 2015 р.
Переклав з англійської Юрій Зіненко
Волонтери
Люди доброї душі - Люди праці.
Волонтери день при дні - кращі з кращих.
Без оплати, вихідних – добром платять.
І спасають в дні війни – Життям – щастям.
І одежа, і житло, харчування...
Є розваги і кіно — за бажанням.
Тут твори, тут є добро. Цей будинок
Для дітей - хай зникне зло й біль страшинок.
Наші люди і район й вся країна, -
Волонтерський батальйон - не загинем.
Допоможемо в біді - пересельцям,
Бо ми добрі, ми усі - українці!
Людмила Кутепова
Вірність українки
Червона грона калини...
Щиро кохає серце дівчини...
Кохає і вірно коханого чекає.
Стукає серце, не замовкає.
Калина росте прекрасна -
Сяє серце ясне...
Інших в себе не пускає...
Вірно, віддано чекає...
Вірне серце українки
Ніжно любить безупинно.
Чекає - дочекається ...
Хоч нині від болю крається...
Дівчина, що довго чекає,
Вірне серце має,
Щиро, мов пташка, кохає...
Катерина Яновська
Моє любе Поділля
Моє любе Поділля,
Край без моря і гір,
Духом здавна зрослася
І з тобою, повір.
Тут лежать пуповини
Мого роду й моя, -
Відбулись в тобі зміни,
Та змінилась і я..
Людмила Антонічева
Нескорені!
Ти пʼєш прохолодний напій у Маямі,
А тут, в Україні, без тата і мами
Залишилось двоє сестричок і брат.
Ну, звісно ж, ти скажеш: «А кто виноват?»
Ти сумку від Гуччі не можеш купити,
А людям в підвалах немає що пити!
Степами гуляє лиш смерть і війна,
А ти допиваєш свій келих вина!
У Bentley зручному ти їдеш додому,
А в нас гул сирени «И все по- другому»!
Є в тебе у банку швейцарському «счет»
І кожний твій день - це «банальный рассчет»!
Ти знаєш, до нас повернулись з полону?
І в них зараз також «Все по-другому»!
Змарнілі і чорні, як рідна земля, -
Їм зараз потрібні підтримки слова!
Нескорені муками, вільні, як вітер,
Що навіть в печалі уміють радіти!
Не все, що відбулось змиває дощем,
І біль не сховати під модним плащем!
А ти допивай свій коктейль у Маямі,
Бездушно живи «со своими деньгами»!
А ми будем разом, хоч серце в дірках,
Без Bentley й «ганчірок» в крутих бутіках!
Тетяна Деркач
Мій краю рідний
Мій краю рідний!
Жмеринщино мила!
До тебе я приходжу знов і знов.
Мене ти творчим хистом наділила
В тобі жагу черпаю і любов.
І лину я до тебе, де б не була - В чужій, далекій стороні.
Тебе я буду пам'ятати.
Ти в серці моїм - назавжди.
Мій краю! Ти людьми багатий,
Які прославили тебе в своїх віршах
І обʼєднались в поетичнім колі,
Щоб залишити для наступних поколінь
Твою історію, красу і долю,
Тепло душі і неба синь.
Лариса Тупчій
Молитва
Поверни мені, Боже, долю.
Поверни всі щасливі сни!
Хоч в кайданах та у неволі -
Все ж боротимусь, що є сил!
Намалюй мені мирне небо,
Витри кіптяву із руїн,
Поверни, як було, - більш не треба.
Я прошу тебе не один.
Розфарбуй посірілі стіни,
3 неньки зітри сивину,
Поверни у домівку сина,
Я смиренно тебе прошу!
Поверни до життя Маріуполь,
Витри Харкову сльози з очей.
Поверни нас у дні без сирени,
В світло зоряних тихих ночей.
Я тобі допоможу. Тож будем боротись
За свободу усіх поколінь!..
Я нове намалюю Небо, -
Ти лиш, Боже, мене не покинь...
Олеся Швайдецька
