У квітні минулого року на фронті загинув його учень Анатолій Богачук, а тепер, рівно через рік, Жмеринська громада зустрічає «на щиті» майстра виробничого навчання Браїлівського професійно-технічного ліцею, сержанта 1 стрілецької роти 170 батальйону 120-ї бригади Руслана Свіріду.
«Він так сильно любив свою сім’ю, мав багато мрій, будував будинок в Браїлові, мав золоті руки до будь-якої справи, дихав своєю Оксанкою, бо безмежно любив її… та в одну мить війна обірвала життя 54-річного чоловіка, сина, батька, брата, вірного патріота.
З другого дня війни, з 25 лютого 2022 року, браїлівчанин мужньо виборював нашу свободу і незалежність держави, завжди ділився своїм життєвим досвідом із молодими бійцями, по-батьківськи відносився до хлопців на фронтів і так само хоробро йшов у бій. 10 травня бій у с.Терни Краматорського району Донецької області став для Руслана Петровича останнім: серце відважного воїна зупинилося внаслідок артобстрілу.
«Він навчав студентів в Браїлові, був майстром в нашого побратима Толика Богачука з Браїлова, який загинув в Бахмуті в квітні минулого року. Ми завжди рівнялися на Руслана Петровича, він був взірцем. Хоч мав проблеми зі здоров’ям, ніколи не казав, що не може йти в бій. Це Людина великої і щирої душі, яка була готова віддати останнє. Одного разу полоненому з росії, який прийшов на нашу землю сказав такі слова: «Скільки ж горя ви принесли в Україну нашим дітям, батькам, дружинам, онукам…. На, кури, сука», і подав сигарету полоненому», – з болем згадують побратими 120-ї бригади про Руслана Петровича.
Завтра, 15 травня, орієнтовно о 12.00год. Браїлівська територіальна громада «'живим коридором» зустрічатиме Героя за маршрутом: від станції Браїлів, по вул.Грушевского (район кагатного поля), вул.Заводська, вул.Центральна (від магазина Порощука), центр Браїлова (магазин Час-Пік), вул.Чайковського, вул. Козацька до будинку загиблого.
Жмеринська міська рада в особі секретаря міської ради Вадима Кожуховського висловлює щирі співчуття батьку Петру Івановичу, дружині Оксані Григорівні, дітям Олені та Сергію, братам Олександру та Вадиму, всій родині, а також всім, хто знав, шанував, любив і поважав Руслана Петровича.
Він загинув у боротьбі за нашу свободу і пам’ять про подвиг Героя житиме вічно у нашій пам’яті та серцях рідних. Важко підібрати слова, які б могли зменшити біль від важкої втрати, але наш обов’язок пам’ятати ціну нашої свободи і об’єднувати зусилля заради допомоги захисникам!
