«Кожен її рядок – у саме серце, пронизує правдою, силою і великою любов’ю», – такими словами ознаменували гості з різних куточків Вінницької області та Житомира нову поетичну збірку талановитої жмеринчанки, поетеси, вчительки ліцею №2, громадянської активістки Олесі Швайдецької.
Книга «Я вже сліпа, чи надто зряча…» умістила в собі громадську, інтимну, пейзажну та філософську лірику, а кожен розділ – це голос її серця, сповненого любові до України, до життя і до людей. Кожен рядок — це емоція, правда, сила, що торкається душі.
Музично-літературний вечір об’єднав 12 квітня в Бібліотеці імені Володимира Вовкодава представників влади, громадськості, поціновувачів мистецтва слова і музики.
Видати нову збірку Олесі Швайдецькій вдалося завдяки перемозі в обласному конкурсі професійного зростання від Громадського об’єднання «Ми вінничани». У цьому році серед переможців – 11 активних освітян, працівників соціальної сфери, психологів, які працюють з родинами Героїв та ветеранами війни.
Олеся Швайдецька презентувала нову книгу, яка містить 7 розділів, присвячених Україні, прекрасному почуттю кохання, жінкам і їхній силі, синам, улюбленій порі року – осені та філософським роздумам про життя.
Заступник міського голови Ольга Боровська та проєктний менеджер ГО «Ми вінничани» Галина Павленко привітали Олесю Швайдецьку з появою у світ нової поетичної збірки і вручили квіти від імені керівника громадського об’єднання «Ми вінничани» Валерія Коровія.
«Мене вразило перше знайомство з Олесею під час церемонії нагородження переможців, у День народження легендарної Ліни Костенко, коли Олеся Швайдецька висловила свою мрію, щоб її сини в майбутньому говорили про неї і читали її рядки з таким же трепетом, як ми всі сьогодні читаємо поезію геніальної Ліни Василівни. Я радію, що вам вдалось реалізувати проєкт. Ваші вірші чудові, вони про наше сьогодення, про віру в майбутнє країни і українців», – акцентувала Галина Павленко.
Ольга Боровська побажала Олесі ніколи не здаватись на шляху до своїх мрій, і продовжувати творити і надихати своєю творчістю.
Мало хто знає, що Олеся вже більше 10 років очолює у Жмеринці громадську організацію Всеукраїнського об’єднання «Активна громада», які об’єднують активних і небайдужих людей з різних куточків держави, і розповідають жителям про інструменти та механізми співпраці з органами місцевого самоврядування і впливу на рішення.
Олеся часто проводить зустрічі з молоддю, розповідає про можливості участі у грантах, а також бере участь у засіданнях Громадської ради при Жмеринській міській раді.
Завдяки її ініціативності та участі дорадчого органу було реалізовано чимало хороших справ у Жмеринці для комфорту людей, серед яких: облаштування накриття над автобусними зупинками, де раніше не було, оновлення графіків автобусів у транспорті та на зупинках.
У вільний від роботи час Олеся вишиває рушники, картини та ікони. Кожен гість у цей день мав змогу побачити її вироби на виставці в бібліотеці.
Член Національної спілки письменників України, директор видавничого дому «Поезія України» та редактор поетичної збірки Михайло Каменюк високо оцінив талант поетеси і її нову книгу.
«Ваша книга, Олесю, дійсно дивовижна. Вона така, яку я прагну бачити, як редактор, у багатьох поетів. Тут є зухвалість, є вміння взяти читача думкою за горло, а останнім рядком, як ножем, – під ребра… всунути ту думку.
Скажу відверто, якби, не знав Олесю, а прочитав десь цей рядок: «Цілуй мене, а світ хай зачекає…», то я покинув би все на світі, і пішов би шукати автора цього рядка, цю дивовижну жінку.
Нестандартність поворотів у вічній темі кохання, сильне осмислення жінки як королеви світу, як скарбу, як чарівної квітки», – акцентував Михайло Каменюк.
Щирі слова Михайло Каменюк висловив натхненнику і засновнику книговидання на Жмеринщині – поету, керівнику літературного об’єднання «Калинове гроно», члену Національної Спілки письменників України Володимиру Горлею.
«Саме завдяки вам, Володимире Савовичу, Жмеринка зробила такий прорив у книговиданні. Ми вже привозимо 17-ту книгу місцевих авторів, і кожна з них особлива і неповторна. Це той момент, коли кількість переходить у якість. Дякую вам за вашу титанічну працю», – підкреслив Михайло Каменюк.
Володимир Горлей привітав молоду поетесу із виходом нової поетичної збірки і зачитав клопотання про вступ Олесі Швайдецької до лав Спілки письменників України у Вінницькій області, яке буде розглядатись членами Спілки 5 травня.
«Говорячи про Олесині вірші, я завжди наголошував, що її творчість сповнена глибоким змістом, мудрими висловами, щирою любов’ю до людей, рідного краю та України. Олеся саме з тих юних обдарувань, які продовжують традиції наших видатних письменників-земляків: Володимира Забаштанського, Степана Литвина, Василя Кобця, Євгена Гуцала, Ганни Чубач і продовженням роботи Ліни Костенко», – акцентував Володимир Горлей і зауважив, що Олеся Швайдецька є лавреатом обласної літературної премії Павла Добрянського.
Володимир Горлей також вручив Галині Павленко альманах «Літературна Жмеринщина», до якого увійшли твори авторів-сучасників.
Книга вийшла за сприяння місцевого підприємця Володимира Скрипника, і була присвячена 60-річчю з дня заснування літературно-мистецького об’єднання «Калинове гроно» імені Михайла Солоненка.
Олеся зачитувала рядки поезії у супроводі музичних виступів, а гості мали змогу висловити свої враження від почутих рядків.
Жива музика у поєднанні з поезією… Що може бути кращим для душі? У цей день гості оплесками вітали талановитих музикантів, викладачів Дитячої музичної школи Любов Варжельську, Михайла Шемета та Олександра Мацеру.
Щирі вітання висловив поетесі директор видавничого дому Бук-Друк (місто Житомир) Олексій Євенок з міста Житомира, який разом із фотохудожником Олександром Гордієвичем допомогли видати книгу в світ.
Друзі, колеги по перу та рідні вітали Олесю з новою збіркою і висловлювали своє захоплення її творчістю.
У цей день з теплими вітаннями привітали поетесу інші переможці конкурсу «професійного зростання», серед яких фахівчиня з соціальної роботи Центру Життєстійкості Оксана Дацко і представниця органу місцевого самоврядування Ольга Олянчук.
Публікуємо 10 наших улюблених віршів Олесі Швайдецької
- Лікує заплаканий Київ,
- Медсестра по імені Буча,
- Робить ін'єкції сили,
- Ін'єкції ті болючі!
- Везуть у шпиталь Запоріжжя,
- У морзі лежить Маріуполь...
- І пам'ятне Дюка підніжжя
- Вмивають скривавлені руки.
- Донецьк і Луганськ - ізолятор,
- Діагноз міняють постійно,
- Обшарпана їхня палата,
- Цензура вмирає на стінах.
- Вмираєм - нова пандемія,
- У світі бушує байдужість.
- В сусіда думок анемія.
- Ми робимо щеплення - мужність.
- Побічний ефект невідомий,
- Херсон перейшов у хронічне.
- Стомлені хочуть додому,
- Кращих лікує вічність...
- ***
-
Про Жмеринку
- Це моє місто - пристрасно гаряче,
- Примарно зіткане із почуттів, думок,
- У нього колорит і творча вдача Та аромати ніжних пелюсток.
- Це - моє серце, сповнене любові,
- Дитячі спогади, протоптані стежки,
- І корабель чарівний, загадковий,
- Несе тебе в незвідані світи...
- Це - крила, які розправляє вітер
- На прапорі, що гордо майорить,
- А «Жмеринка» - всього лиш вісім літер,
- Але вона завжди вперед летить.
- Це місто так багато поєднало:
- Народи, мови, звичаї, - й тому,
- Якого б лиха воно не зазнало,
- Ми завжди палко віддані йому.
- Тут побували скіфи і трипільці,
- Що жили ще у сиву давнину,
- Нам дали назву люті кіммерійці,
- А може, в назві польське "руку жму?"
- І німець Гейден тут став хліборобом,
- Петлюра перемирʼя підписав,
- Гришин очолив ревних патріотів
- І від фашистів місто визволяв.
- Прокладена тут перша залізниця,
- Сам імператор в гості приїжджав,
- І Жмеринка колись була столиця,
- На зламі революцій і держав.
- Пройшли роки, і моє рідне місто,
- Живе і квітне - зірка між зірок!
- Хай воно сяє пишно, урочисто,
- І буде вдалим кожен новий крок!
-
***
- Ніч не говорить - вона відчуває.
- Ніч не здогадується, а точно знає.
- Ніч надихається і надихає.
- Ніч не боїться та трохи лякає.
- Ніч не обманює, почуття голі.
- Ніч не спішить, а пливе мимоволі.
- Ніч не вирішує - дає підказку.
- Ніч - про обійми і трохи про ласку.
- Ніч пахне щастям і горем водночас.
- Ніч - це гарячі сльози дівочі.
- Ніч - одкровення, немає в ній гриму.
- Ніч колихає маленьку дитину.
- Ніч це так мало, та більше не треба.
- Ніч не лише робить чорним все небо.
- Ніч не для всіх, але всі є для ночі.
- Ніч все відкриє, заплющиш лиш очі...
- ***
-
- Дайте жінці побути нещасною,
- Буває така потреба.
- Дайте жінці побути прекрасною -
- І вона підкорить небо!
- Дайте жінці побути щасливою -
- І вона стане новим світилом!
- Дайте жінці побути вродливою -
- І у неї розправляться крила!
- Дайте жінці побути сильною -
- Вона зробить із гір рівнину.
- Дайте жінці побути сміливою -
- І її ніхто не зупинить!
- Дайте жінці бути бажаною,
- Це для неї завжди важливо...
- Дайте жінці бути коханою -
- І вона зробить всіх щасливими!
- ***
-
- Так важливо сказати "кохаю",
- навіть коли згоріли мости,
- Коли цього ніхто не чекає,
- коли більше немає мети.
- Коли все безнадійно, безлико,
- в фразах речення тільки прості.
- Коли пусто довкола і тихо,
- й паралелі всі стали криві.
- Коли кава давно охолола,
- а за нею - усі почуття,
- Коли втрачена думка в розмові
- і не знайдеш у ній каяття.
- Коли стали ви майже чужими,
- розділили на "було" і "буде",
- Коли вже не "коханий й кохана",
- а прості, звичайнісінькі люди.
- Ти скажи, дивлячись просто в очі, -
- ніби ходиш давно вже по краю,
- Що у серці жевріє й клекоче,
- життєдайне й потрібне "кохаю".
- ***
-
- Вставай, нездоланна, уквітчана горем,
- сльозами умита моя Україно!
- Сміливо глянь в очі усім безсердечним,
- хто силою ставить тебе на коліна!
- Розправ свої плечі, усім посміхнися,
- щоб і вороги милувались тобою!
- Молися, рідненька, втішайся піснями,
- співай їх крізь сльози, співай їх з любовʼю!
- Ти мужня та сильна, ти маєш багато:
- родючії землі, квітучі сади, і жовте колосся,
- і синєє небо, безмежні, просторі зелені лани!
- На весь світ лунає Шевченкове слово -
- його ми несли через довгі роки.
- І наймилозвучніша українська мова звучить
- із прадавніх глибин крізь віки.
- Ти маєш талант, працьовитії руки -
- тож сповнене гордістю серце твоє!
- Живи, Україно! Перетерпи муки -
- і разом з тобою народ заживе!
- ***
-
- Коли в житті ти сам все обираєш
- Й пишаєшся завжди своїм народом,
- Коли щодень цінуєш те, що маєш,
- В тобі говорить воля і СВОБОДА.
- Коли бруківка не комфорт, а зброя,
- Й обридла через край зашкварна підлість,
- Коли дух предків зве тебе до бою,
- У тім бою народжується ГІДНІСТЬ.
- Коли для тебе прапор не тканина
- І бачиш не тризуб, а слово "Воля":
- Коли зі злом боротись - твоя доля,
- То ти і є славетна УКРАЇНА!
- Коли настане відчай і знемога,
- Та воїн ти й не станеш на коліна,
- Коли імперія вся буде, як руіна,
- Кричатимеш крізь сльози: "ПЕРЕМОГА"!
- ***
-
- Люди. Пакети. Тіла.
- Марʼїнка. Харків. Війна.
- Сльози. Сирена. Підвал.
- Бій. Перемога. Провал.
- Крики. Новини. Стрільба.
- Цифри. Могили. Слова.
- Потяг. Вокзал. Чужина.
- Фото. Окоп. Сатана.
- Мрії. Кінець. Камуфляж.
- Медики. Біль. Екіпаж.
- Дружба. Прощання. Труна.
- Груди. Відсутність. Дира.
- Вогнище. Попіл. Руїни.
- Ракети. Вибоїни. Стіни.
- Статистика. Мінус. Немає.
- Відчай. Зневіра. Палає.
- Ненависть. Діти. Полон.
- Шахеди. Завали. Бетон.
- Втома. Молитва. Потреба.
- Земля. Українці. Небо.
- Європа. Америка. Гроші.
- Крісла. Керманичі. Схожі.
- Місце. Коліна. Наказ.
- Рабство. Деменція. Сказ.
- Голгофа. Терни. Вінок.
- Смерть. Воскресіння. Крок…
- ***
-
Україна сьогодні вдова,
- Україна - згорьована мати,
- І на полі в окопі солдати,
- І молитва стражденно-свята!
- Україна сьогодні мовчить,
- Хоча вміє і грати, й співати.
- Лише кров її в жилах кипить
- Й кличе йти ворогів убивати.
- Україна сьогодні лежить
- Десь у госпіталях, в неї рани.
- На всю карту протезу не стане,
- Щоб вона змогла знову ходить!
- Це сьогодні... А завтра країна,
- Наче фенікс, відродиться знов.
- Вона сильна і вільна, єдина,
- В її серці свобода й любов!
- ***
-
- Дощ омиває тіло, а не совість.
Дощ, як реприза, іноді, як повість.
Дощ життєдайний, а часом нещадний.
Дощ зрячий, та буває непроглядний.
Дощ - це життя чи як небесна кара.
Дощ - день ясний чи чорно-сіра хмара.
Дощ - це краплина чи нестримна річка.
Дощ затихає, як в молитві свічка.
Дощ гість, йому запрошення не треба.
Дощ про життя і трошечки про небо.
Дощ - це спасіння, іноді негода.
Дощ дикий, та усе ж дитя природи.
Дощ не приймає й не дає водночас.
Дощ стверджує, та іноді пророчить...
