10 липня, у День вшанування пам’яті загиблих медиків, у Жмеринці відкрили та освятили меморіальну дошку старшому лейтенанту медичної служби, судинному хірургу Сергію Івахненку з позивним «Хірург».
Лікар Жмеринської ЦРЛ у березні 2017 року добровільно став до лав Збройних Сил України. Він проходив службу у Луганську, Сватовому, Первомайську, Щасті, Попасній, Маріуполі, Сєвєродонецьку та Лисичанську, рятуючи життя українських воїнів. Сергій присвятив своє життя найвищій місії – допомагати людям, але йому назавжди залишилося лише 32 роки.
Вшанувати пам’ять мужнього Захисника, військового медика та лікаря, який на фронті рятував поранених бійців, прийшли родини полеглих Героїв, представники влади, колеги, друзі, громадськість та жителі міста.
Право відкрити меморіальну дошку надали матері Героя Аллі Вікторівні Івахненко та його доньці Олександрі.
Під час мітингу присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять усіх полеглих у російсько-українській війні та схилили голови перед медичними працівниками Жмеринщини, які віддали життя за Україну: лікарем-хірургом Сергієм Івахненком, водієм карети швидкої допомоги Сергієм Кришталем, фельдшером медицини невідкладних станів Віталієм Якимишиним, фельдшером Ярославом Кушпітою, а також працівниками Жмеринської ЦРЛ Олександром Балюком, Олександром Трибою та Геннадієм Кисельовим.
Особливо зворушливими стали слова матері Героя Алли Івахненко. Вона подякувала всім, хто підтримував їхню родину після загибелі сина і продовжує бути поруч сьогодні.
Вона розповіла, що Сергій із дитинства мріяв стати саме хірургом. Перед його очима був приклад справжньої лікарської династії. Бабуся Надія Горлова працювала лікарем, дідусь Сергій Цюзь усе життя був хірургом Жмеринської ЦРЛ. У лікарні працюють його дядько Олександр Цюзь – хірург, та дружина Олександра Ірина Цюзь – завідувачка лабораторії.
Тітка Тетяна Верба працює в Жмеринській лікарні відновного лікування, а її чоловік Андрій Верба – Заслужений лікар України, генерал-майор медичної служби, професор і Почесний громадянин Жмеринки – з 2014 року рятує життя українських військових, а його професійний досвід відомий далеко за межами України.
Саме дідусь Сергій Якович Цюзь та Олександр Цюзь допомагали Сергію робити перші кроки у хірургії, передавали свій досвід, підтримували та надихали.
Від імені в.о. міського голови Вадима Кожуховського та всієї громади слова співчуття родині висловила заступниця міського голови Ольга Боровська.
«Я зі щирим, відкритим серцем перед вашою прекрасною родиною, у цю мить віддаю шану і доземний уклін Герою. Я щиро вірю, що Господь дасть усій родині сили бути сильними і пишатися сином, батьком, чоловіком, професійним військовим лікарем Сергієм Івахненком. Найголовніше – пам’ятати ціну нашої свободи. Лише вчора Жмеринська громада провела в останню путь уже 198-го Захисника, а понад дві сотні наших земляків вважаються безвісти зниклими.
Сьогодні, у День пам’яті загиблих медиків, ми особливо усвідомлюємо, що бути військовим лікарем – це справжній подвиг. Це щоденна боротьба за життя інших, нерідко ціною власного життя. Серед загиблих лікарів нашої громади: Сергій Івахненко, Сергій Кришталь, Віталій Якимишин, Ярослав Кушпіта. На жаль, 6 липня російська ракета влучила в Києві в будинок нашого жмеринчанина Олександра Москалюка, військового медика, офіцера запасу. З ним наша громада прощатиметься завтра, 11 липня».
Директор Жмеринської ЦРЛ Ростислав Боровський пригадав Сергія як надзвичайно працьовитого, відповідального й людяного колегу.
Свій професійний шлях він розпочав санітаром. Після закінчення Вінницького національного медичного університету імені Миколи Пирогова працював лікарем-інтерном, асистував під час операцій, переймав досвід старших колег та став висококваліфікованим судинним хірургом. У 2017 році добровільно обрав шлях військового медика, рятував життя українських захисників, але не зміг урятувати власне.
Настоятель храму Святих Безсрібників Косми і Даміана Православної Церкви України протоієрей Леонід Доценко звершив молитву за упокій душі Героя та освятив меморіальну дошку.
Сергій Івахненко навчався у ліцеї №5, який закінчив із золотою медаллю. Був цілеспрямованим, відповідальним, перемагав у міських та обласних олімпіадах. З дитинства мріяв стати лікарем, адже понад усе хотів допомагати людям і ніколи не залишатися байдужим до чужого болю.
Він обрав одну з найшляхетніших професій – рятувати людські життя. Його руки судинного хірурга повертали людям здоров’я та надію. Коли ж Україна потребувала захисників, Сергій без вагань одягнув військовий однострій.
Старший лейтенант медичної служби з позивним «Хірург» проходив службу у складі 59-го військового мобільного госпіталю Медичних сил ЗСУ, який базувався на Луганщині та працював у найгарячіших точках сходу України.
За мужність, самовідданість і високий професіоналізм був нагороджений нагрудними знаками Міністерства оборони України «За військову доблесть» та «За зразкову службу».
Останнім місцем служби Сергія Івахненка став 61-й окремий мобільний госпіталь Військово-медичного клінічного центру Південного регіону в Одесі – один із наймобільніших медичних підрозділів, де лікарі працюють буквально на межі людських можливостей, рятуючи життя українських військових.
5 грудня 2019 року життя військового медика обірвалося. До останнього подиху він залишався вірним Клятві Гіппократа та Присязі на вірність українському народові.
Похований Сергій Івахненко на центральному кладовищі Жмеринки поруч із рідними. На його надгробку викарбувані слова латинського вислову «Aliis inserviendo ipse consumor» – «Згораю, світло даючи». Вони якнайточніше відображають сенс його життя – служіння людям і жертовність.
Наприкінці заходу Алла Івахненко щиро подякувала родинам загиблих Героїв на чолі з головою Ради Ольгою Дунаєвською, директору Жмеринської ЦРЛ Ростиславу Боровському, керівництву громади – Вадиму Кожуховському та Ользі Боровській, управлінню культури, начальнику Володимиру Дудіку та Ірині Попік за підтримку родин полеглих захисників, допомогу в організації відкриття меморіальної дошки та збереження пам’яті про її сина.
Після завершення мітингу всі присутні поклали живі квіти до меморіальної дошки, яка відтепер нагадуватиме кожному: саме у стінах Жмеринської центральної районної лікарні працював військовий медик, старший лейтенант медичної служби, судинний хірург Сергій Івахненко – людина, яка рятувала інших до останнього подиху.
Кажуть, що медики не вмирають – вони просто йдуть на довге чергування. Вони залишаються на варті людського життя, стаючи ангелами-охоронцями у білих халатах. І сьогодні, дивлячись у небо, ми знаємо: їхнє чергування триває вже у вічності.
Вічна пам’ять кожному медичному працівнику, який віддав своє життя, рятуючи інших.
