Атмосфера незайманого Радянського Союзу, місто-привид та знаменита ЧАЕС кожного року приваблюють безліч туристів. Люди, які хоч трішки цікавляться історією чорнобильської аварії, студенти, які навчаються на факультетах ядерної фізики, екстремали, які шукають нові емоції та ті, хто передивилися серіали та фільми про Чорнобиль все частіше подорожують з екскурсіями до «мертвої зони».
Про свої враження під час відвідування Чорнобилю нам розповів жмеринчанин Ігор Костюк. «Найперше у Чорнобильській зоні мене вразила мертва тиша. Навіть говорячи пошепки – було чути ехо. Одразу відчувається, що там ніхто не живе», – говорить Ігор та наголошує, що якщо туристи мріють відвідати Чорнобиль аби зустріти страхітливих тварин-мутантів, то вони дуже розчаруються, бо в зоні, насправді, водиться безліч цілком звичайних тварин. Косулі, лосі, олені, які зовсім не бояться людей, а навпаки дуже дружелюбно до них відносяться та проявляють інтерес.
«Неможливо передати весь спектр емоцій, який переживаєш мандруючи містом. Покинуті будинки, школи та садочки, дитячі майданчики та знамените оглядове колесо, завмерле місто, яке спустіло за лічені дні», – розповідає Ігор. «Під час нашої екскурсії містом, ми побували в будинках, які люди покидали похапцем та залишили в них дорогі для себе речі, фотографії та документи, іграшки та одяг. Забралися на дах багатоповерхівки, з якої оглядається все місто. Завітали до школи та садочку. Розбиті вікна, розкидані книжки, портрети радянських вождів та інші агітки. Упереміш зі склом, старими меблями валяються іграшки, журнали, щоденники та навіть зошит з недописаним диктантом про Тараса Шевченка… В одній із кімнат ми побачили газету, яка вийшла 26 квітня, в день аварії. Цілком звичайна, без єдиної згадки про страшну аварію».
Для екскурсії Чорнобилем Ігор взяв в оренду дозиметр, щоб бачити зміну радіаційного фону. Він розповідає, що радіаційний фон в зоні стрибає від 12 мкЗв/год до 7000 мкЗв/год. Одним з найрадіоактивніших районів «під відкритим небом» є «Рудий ліс», який під час Чорнобильської аварії ввібрав в себе значну частину радіоактивного пилу. На сьогоднішній день там вже немає рудих дерев, адже їх вирізали і на їх місці виросли цілком здорові зелені рослини, але грунт і досі фонить.
«Сам енергоблок, який нещодавно накрили металевою герметичною аркою вражаючого розміру, випромінює вже набагато менший радіаційний фон», – ділився спогадами Ігор. «Найвищий фон я побачив у підвалі медичної частини. У приміщенні він становив 7000 мкЗв/год».
Екскурсія завітала також і до радіолокаційної станції «Дуга». Вона в свій час була створена для попередження ядерної атаки з боку Сполучених Штатів Америки: гігантський радіолокаційний радар мав стежити за стартами міжконтинентальних балістичних ракет. «Дуга» вразила жмеринчанина своїми розмірами.
На власні очі наш земляк бачив старе кладовище у Прип’яті, проте занедбаним його не назвав, адже побачив там зовсім нові вінки. «Напевно хтось з родичів і досі приїжджає до зони аби вшанувати пам’ять», – розмірковував Ігор.
Якщо ви мрієте побувати в Чорнобилі, то будьте готові до того, що вам доведеться пройти дозиметричний контроль та перевірку на в’їзді та виїзді з 10-кілометрової зони, одягніть закритий одяг та придбайте засоби індивідуального захисту очей та органів дихання. Пам’ятайте заборонено їсти місцеві гриби, фрукти чи овочі чи стягнути собі щось на згадку.
Чорнобиль – це не місце відпочинку чи музей, це пам’ятка про те, як через людську помилку зруйнувалося життя цілого міста, загинули і постраждали під час аварії тисячі людей. Відгомін про Чорнобиль ще довго нагадуватиме нам про страшну трагедію.
