Чи сумісні такі поняття, як «війна» і «кохання»? Як це, бути коханою офіцера під час війни? Жмеринчанка Павліна Шульган поділилася з нами таємницями свого «Так» на березі Чорного моря. У той момент ніби самі хвилі раділи разом із закоханими, і радісно підстрибували, хлюпочучи білою пінкою.
Війна змінила життя кожного українця і навчила цінувати ті речі, які насправді важливі: сім’ю, затишок родини, світло і тепло, взаємопідтримку… Ми стали ще на один рік більш загартованими, сильнішими і незламними, і саме любов допомагає нам у цьому. Любов до рідної землі, до рідних і до наших коханих.
Жмеринчанка Павліна Шульган зізналася, що бути коханою офіцера під час війни – це дуже відповідально, але водночас і дуже хвилююче.
«У військових усе чітко, дисципліновано і відповідально, і бути коханою офіцера – це дуже хвилююче і відповідально. Якщо коханий говорить, що має багато роботи, значить зараз складний період у службі, який потребує його зосередженості, пильності, уваги і усіх зусиль. Я знаю, що в такий момент його краще не відволікати, а просто підтримати», – розповідає дівчина.
«Але ви навіть не уявляєте, який він уважний до дрібниць. Тепер розумію, чому військові такі відповідальні – вони уважні до будь-яких дрібниць. І це просто неймовірно. Він навіть через пів року буде пам’ятати, який ваш улюблений сік, колір, пісня, фільм. Він точно знає, що вам підніме настрій і подарує усмішку. Богдан не схожий на жодного чоловіка у цьому світі. Він вселяє віру в наші Збройні Сили, і каже: як би важко нам не було сьогодні, – Україна переможе! Ми всі для цього робимо все можливе! Бо за нашими спинами наша земля і наші родини!».
Павліна з сестричкою та батьками
Павліна і Богдан познайомив спільний друг на весіллі у Жмеринці, а далі все як в кіно… Зустрічі в Одесі, Вінниці, Дніпрі… Служба в ЗСУ не дозволяє тобі передбачити, де ти будеш завтра.
Сотні кілометрів між закоханими
Сьогодні між Павліною і Богданом сотні кілометрів. Він захищає нашу незалежність на сході держави, а дівчина проходить стажування в Німецькому університеті міста Мангайм, неподалік від Франції.
Павліна – одна з кращих випускниць Жмеринки, ліцею №2, нині навчається у Вінницькому національному педагогічному університеті. За програмою обміну студентів, як одна з кращих студенток, отримала можливість пройти навчання в Німеччині.
Мангаймський університет
Мангаймський університет — державний університет, що спеціалізується на соціально-економічних дисциплінах. Університет займає провідні позиції в підготовці фахівців з економіки, фінансів і бізнесу, очолює міжнародні рейтинги, як найкраща освітня і наукова установа Німеччини в цих напрямках.
Ми запитали в жмеринчанки, що саме їй найбільше подобається, і чого не вистачає в Німеччині?
Студентоцентризм і можливість обирати будь-які предмети
«Тут надзвичайна система освіти! Діє студентоцентризм, учні і студенти – це головне. Вони мають право обирати ті предмети, які хочуть, а те ті, які є в програмі за спеціальністю. У такий спосіб вони ходять на лекції і практичні заняття до тих викладачів, яких самі обрали для свого майбутнього. У Вінниці я вивчаю німецьку, англійську та зарубіжну літературу, а тут я мала змогу обрати для себе маркетинг, лінгвістику, напрямки бізнесу. Це так круто, що можна вивчати предмети з інших факультетів», – ділиться Павліна, і розповідає, за чим сумує в Німеччині.
Павліна на Молодіжному конкурсі музикантів у Жмеринці
Сумую за коханим, українською медициною і банківською системою...
«Звісно, сумую за коханим, спілкуємося з ним в соціальних мережах, і мріємо, яким буде життя після Перемоги. А ще мені дуже не вистачає української спрощеної системи у всіх установах і закладах. Тут така бюрократія... Без відкритого рахунку в банку вам не обміняють валюту, треба йти у спеціальний ломбард, де курс просто жахливий. А ще я сумую за нашою медичною системою, за нашими лікарями. Я тут вже третій тиждень намагаюся потрапити на прийом до лікаря, і все не виходить, треба писати офіційні листи і надсилати на адресу лікарні… Це все трохи дивно для нас, адже в Україні ми можемо просто зателефонувати своєму сімейному лікарю на телефон», – зізнається жмеринчанка.
А ще Павліна розповідає, що дуже хоче, щоб в Україні було більше можливостей для молоді.
Все буде Україна!
«У нас немає для молоді розвитку, немає роботи, немає театрів, кінотеатрів… А тут все живе і процвітає, хоч і ціни інколи в 10 разів вищі за наші. Прекрасна архітектура, зручна інфраструктура, всюди чистота, багато молоді, цікавих культурних заходів. Це те, чого так не вистачає моїй Україні. Але я вірю, що нам усе вдасться. Одразу після війни. Все буде добре! Все буде Україна!», – з усмішкою говорить Павліна Шульган.
