«З берегів тихоплинної Мурафи» – саме таку назву має нова книга-спогад про творчу робітню Василя Страшного – відомого журналіста і поета, власного кореспондента обласної газети «Вінницька правда» (нині «Вінниччина»), члена Національної спілки журналістів України, лауреата Вінницької обласної журналістської премії імені Олександра Гетьмана (2002) і Костянтина Гришина (2006).
Книга видана за сприяння сільського голови Станіславчика Володимира Перепечая, голови Тарасівської сільської ради Анатолія Козаченка, поетеси і журналістки Надії (Березанської) Постемської, поета і краєзнавця Володимира Горлея.
Видання адресоване тим, хто цікавиться
літературою, журналістикою, долею талановитих людей рідного краю
Василь Страшний народився 10 жовтня 1951 року в селі Тарасівка Жмеринського району в селянській родині.
Батько Іван Никифорович і мати Віра Олексіївна працювали в колгоспі. Сім’я мешкала на хуторі Мельники поблизу Тарасівки на правому березі швидкоплинної річки Мурафи. У 6 класі його перший вірш, присвячений мамі, був надрукований в газеті «Нові горизонти». У 1971 році підготував до друку свою першу збірку віршів «Сірі вишні», якій не судилося побачити світ. Після закінчення філологічного факультету Вінницького державного педінституту проходив строкову службу в армії, працював кореспондентом газети військової частини.
З 1974 року працював у Жмеринській міськрайонній газеті «Нові горизонти», де пройшов шлях від кореспондента до заступника редактора. З 1979 року – власний кореспондент обласної газети «Вінницька правда» по Шаргородському, Жмеринському, Барському і Тиврівському районах. З 1987 року працює в газеті «Вінниччина». Василь Страшний автор книг художньо-документальної публіцистики «Ранений птах болю не чує», «Якби мої бабуся встали», «Вавілон на Мурафі», збірки віршів «Іду по осені».
Період роботи в редакції газети «Нові горизонти»
Книга «З берегів тихоплинної Мурафи» – розповідь про творчу робітню відомого журналіста, власного кореспондента обласної газети «Вінницька правда» (нині «Вінниччина»), автора книг художньо-документальної публіцистики, лауреата обласної журналістської премії імені Олександра Гетьмана і Костянтина Гришина, члена Національної спілки журналістів України Василя Івановича Страшного, якому 10 жовтня 2021 року виповнилося би 70 років від дня народження.
Фото з редакційного архіву міськрайгазети «Нові горизонти». Березень, 1978 року
Книжка має декілька розділів. Основний – «Десь там далеко в пам’яті моїй» – вибрані статті автора книг публіцистики «Ранений птах болю не чує» (2002), «Якби мої бабуся встали…» (2004) та рукописної книги «Вавілон на Мурафі» (2009). Розділ «Я мріяв стати поетом…» містить кращі поезії із збірки «Іду по осені» (2006) та вірші різних років.
Колектив «Вінниччини», вересень, 2007 р.
До розділу «Майстер пера неспокійної професії» ввійшли спогади друзів, колег по перу, односельців про Василя Страшного, зокрема Анастасія Трошкова, Микола Кавун, Віктор Зеленюк, Олександр Яремчук, Володимир Білий, Марія Татарин, Сергій Петрук, Лариса Тупчій, Богдан Сиваківський, Петро Зарицький, Лілія Макаревич, Станіслав Драчук, Надія Постемська, Микола Крижанівський, Станіслав Єгоров, односельці Ганна Мартиняк, Петро Гарматюк, Павло Ружицький, Ганна Іжик (Мартинюк).
Книги Василя Страшного
Також повторено матеріали відомого поета, заслуженого працівника культури України Михайла Каменюка, письменника, професора Вінницького державного педагогічного університету Бориса Хоменка, правозахисника, кореспондента радіо «Свобода» по Вінницькому регіону Валерія Лазаренка. Розділи «Поетичне слово земляків» і «Життєпис у світлинах» доповнюють біографічну сторінку нашого земляка.
На Мурафі тиша, як в пустелі,
Не шелесне навіть очерет.
Тут, на безіменній паралелі,
Мій до музи починався злет.
В затінку густого верболозу
Тихо сплять край берега човни
І в мою поезію та прозу
Уві сні вслухаються вони.
Я води чистішої не бачив,
Ніж в Мурафі, де черпав снаги,
Рідний край давно мені пробачив,
Що її покинув береги.
Я туди щодня душею лину,
Легшає тоді у ній мені…
Вірність зберігаю лебедину
Я Мурафі і на чужині.
Василь Страшний
Ознайомитися з книгою «З берегів тихоплинної Мурафи» можна у місцевих бібліотеках.
